Ірина Васильєва: моя історія успіху

Всім доброго дня! Мене звати Ірина Васильєва, у фб Ирина Васильева (Irina Vasileva)

Народилася, навчалася, працювала, одружилася, виростила 2 чудових дітей в м. Сватове Луганської області. Починала трудовий шлях у педагогіці, потім була державна служба. Пишаюся тим, що змогла врятувати не одне дитяче життя працюючи у службі у справах дітей.

Бджоли – хобі чоловіка. Він їх утримує з 2008 року. Завжди всією родиною допомагали йому впоратися з найтрудомісткими роботами – викачування меду.

Заради відкачування неодноразово брала відпустку. Майже 10 років це був мій спосіб “відпочинку” у важкій праці. Завжди здавали «медовий урожай» гуртом.

У 2016 з сином вирішили хоча б взимку активно відпочити. Махнули у Буковель. На тамтешньому риночку побачила мед з горіхами та косметику від бджілок. Приїхала додому, розповіла доньці – загорілися удвох Вона косметикою, а я – міксами. Нас осяяла думка, що мед – це корисний подарунок! Зробили своїм меседжем: «Подаруй близьким здоров’я!». Тим паче, що наше з донею хабі – рукоділля: в’яжемо, шиємо, плетемо, клеїмо, канзашимо….
Два роки після народження ідеї, я ще поєднувала усе: державну службу, пасіку, бізнес. 2019 року вже не вистачило на все сили – вирішила обирати… Усім на диво, обрала бджільництво
2019-й став для мене справжнім випробуванням. Хоча я довго готувала себе до виходу із зони комфорту (покинула улюблену роботу йдучи зовсім не в «нікуди»), питання – чому у виборі між державною службою та бджільництвом надала перевагу другому, не давало спокою. Відповідь знайшлася, коли почала цікавитися історією свого роду, родинними зв’язками. Адже, в кожному роду є свої чудові особистості, герої, на яких хочеться бути схожим. Крім того, знання про діяльність своїх предків пояснює бажання займатися певною справою, допомагає знайти покликання, або ствердитися у правильності свого вибору.
Мій прадід (мамин дід) був батьком 9-ти дітей, користувався повагою серед односельців, був головою «колгоспу». У роки голодомору дозволив односельцям збирати у полі колоски, що залишилися після жнив, і потрапив під дію Закону «Про п’ять колосків». На щастя (тільки тому, що мав багато дітей) не засудили – зняли з посади та зобов’язали доглядати за колгоспною пасікою. А пасіки при колгоспах були чималенькі – більше 100 бджолосімей. Так бджоли допомогли родині прадіда вижити у ті лихі часи. Так любов до них всотувалася у кров моїх родичів (рідний та двоюрідний дядьки пасічники) та, мабуть, і в моїй теж є…. От така історія мого роду, мого вибору…
Але в чоловіка також не менш цікава історія… Його корені йдуть з Росії, Липецької області. Хоча він своїх предків не знає, але в історії руського бджільництва я вичитала, що назва міста Липецьк виникла тому, що там викачували багато липового меду, який тоді мав назву «липець». А у тих краях пасіки звались станами, і найбільший з них – Васильцев стан. Ми, посміхаючись вирішили, що одна буква могла просто загубитися….Нам так подобається думати… (Прізвище нашої теперішньої родини – Васильєві)
На сьогодні у нас є своя торгова марка «Медове джерело» ™️
У 2020 році отримала грант ПРОГРАМИ ООН З ВІДНОВЛЕННЯ ТА РОЗБУДОВИ МИРУ на започаткування, відновлення та розширення мікро, малих та середніх підприємств в окремих районах та містах Донецької, Луганської та Запорізької областей Назва проєкту «Облаштування пасіки, як центру агротуризму в Луганській області».
Дякую всім за знайомство! Будьте здорові і цінуйте свої корені, своє покликання, любіть і шануйте бджолу!